Усім,замордованим у голодоморі присвячується...
Ти співай мені,моя ластівко
Тихим вечором дня недільного.
Щебечи отут,понад травами,
Та пролий життя в моє серденько.
Як замовкнеш ти,то злетить душа,
І розстелеться понад житами.
Понад житами,над зеленими,
Понад хатами,що спустошені.
Та не хочу я того бачити
Як спочив мій край,рідне селище.
Вже й пробудження не очікує,
Й обернувся світ домовиною...
Розкажи мені,моя пташечко,
Чи не бачила моїх діточок?
Мого Петрика синьоокого
І Наталочку,рідну донечку?
Як зможеш ти їх побачити,
Передай бо їм,щоб не згаснули!
Бо в хатинонці,поза грубкою*,
Паляниця є,свіжеспечена.
Хай з`їдять її та тримаються,
Хай Бог милує,й збереже життя.
Бо не можу вже підвестИся я,
І покинули мене силоньки...
Не жахайся ти,що із вуст моїх
Потойбічний зойк виривається.
Відліта душа,та вагається,
Тихо молиться до Спасителя:
"Покарай,Господь,тих перевертнів,
Що вчинили нам теє лишенько.
Щоб ридати їм та покаятись,
Зрозумівши те,що накоїли..."
Й обірвалося промовляння те,
Опустилося Небо вічнеє,
І свята душа,вже знесилена,
Воз`єдналася із Творцем своїм...
.........
А дитя прокинулось в хаточці,
І заплакало,розтривожене.
Та і друге за ним прокинулось,
Від важкого сну,що життя вкрадав.
Подивилися-а на брамочці*
Пташеняточко щебетіло їм.
Залетіло до хати та всілося,
Поза грубкою,біля горшіків.
Підійшли вони подивитися.
Аж...лежить то там,у хустиночці,
Паляниця дбайливо завернута,
Мов останній шанс врятуватися.
Й знов заплакали,та із радощів.
Поділив її та наївшися,
Позаснули вони тихесенько,
Життєдайним сном,мов воскреснувши...
...........
Голосила Вкраїна та тужила...
За дівчиною,що спочинула,
Й за мільйонами діточок своїх,
Котрих втратила,замордованих...
Голосила,бо більше й нікому,
Тільки ластівки щебетаннячком
Поминали народ укрАїнський,
Світлим помином та скорботами.
Піднялася ця туга над хмарами,
І розкинулась над країною,
І розсипалась вранці росами,
Наче слізьми небесних янголів...
_______________________________________
*Груба,грубка-піч-стіновка,що була вбудована у перегородку.
*Брама-основне значення-"ворота",але іноді вживається для позначення речей,обрамляючих щось,у даному випадку,віконна рама.