Знов пряний вечір захмелів,
мов наречений на весіллі,
І примостивсь біля снопів
На свіжо-скошеному зіллі.
Розм'якнув воском, позіхнув,
Ледачкувато потягнувся,
Грудьми полегшено зітхнув,
Розчулився, й таки, забувся.
Сутужно дихаючи зблід,
Стуливши каламутні очі.
Та й захропів, неначе дід,
Не дочекавшись відьми-ночі.
Перевод Анны Дудки
http://www.stihi.ru/2009/09/06/1161
Свидание
Пряный вечер выбежал на зов,
Как жених на свадебном веселье,
Примостился около снопов,
Захмелев от скошенного зелья.
Раззевался, свежести вдохнул,
Точно воск, размяк в руках Морфея,
Потянулся сладко и уснул,
Позабыв свою невесту-фею.
Задышал вдруг трудно, побледнел,
Сны дурные налетели в очи,
Дедом старым смачно захрапел,
Так и не дождавшись ведьмы-ночи.