***

Анастасия Салмина
Я живу у цій безодні.
Я помру, та не сьогодні.
Я гублю життя і страх
В дивних дзеркалах.

Я – така, як ти хотіла.
Я – ні розуму, ні тіла.
Я – твій дивний ідеал
Серед тисячі дзеркал.

Я – півтемряви темніше.
Я – ніщо. Нічим залишусь!
Просто я була і є
Відображення твоє…