Мамо ріднесенька, мамо рідненька!..
Дитинство. Із пам'яті: ось я, маленька.
Котяться сльози, болить в мене ніжка.
Ти наді мною схилилась над ліжком.
Ні, не болить. То так жартувала.
Дуже любила, щоб ти цілувала.
Відчути хотіла твої я долоні,
Щоб пожаліла, попестила доню.
Мамо ріднесенька, мамо рідненька!
Юність. Із пам'яті: вже чималенька.
Переді мною усміхнене личко,
Голос твій лагідний мовить: " Лисичка!
Ти сама краща для мене зірниця,
Доню моя, моя помічниця".
Мамо ріднесенька, мамо рідненька!
Роки пройшли, я вже матір і ненька.
Бачу твої я засмучені очі,
Шепчеш тихенько: " Довгі ці ночі.
Набридло лежати, та, мабуть, не встану,
І на онуків вже не погляну..."
Мамо ріднесенька, мамо рідненька!
Краще б і досі була я маленька.
Все віддала б, щоб відчути долоні,
Голос почути: ти - моя доню.
Погляд я твій до цих пір відчуваю.
Тебе, найрідніша, не забуваю!