В мені тріпоче мамина
душа:
Розіпне крила – та й полетіла.
Та й наспівалась по світах…
Та й надивилась на літа…
Та й і раділа…
Та й і сміялась…
У морі травному
та й накупалась…
У полі дивному
надівувалась.
В річках – у брязкальцях
позаглядалась…
Та й нажурилась… Насповідалась…
Та й намолилась…
Та й накричалась!..
Охопить крилами
зів;ялу душу…
Мовчить і слухає
розп;яте серце:
лікує крилами,
духм;яним
маревом.
Відпусте й світитьця:
радіє здалека,
піде-поплентає,
бо крила
здарила…
Стежками-нитками
по вишиваночці
у Вічність
пішечки
Прохати пір;ячка.