Знову у небо дивлюся,
Чуєш мене, Мій Боже?
Тихо Тобі молюся
Крізь хмарну оцю огорожу.
Мрії мої химерні,
Слово Твоє – вічне.
Й знаючи це достеменно,
Я не впадаю у відчай.
Слово Твоє каже:
„Єдність – велика сила”
Хай же в серцях ляже,
А не розсиплеться пилом!
Що не завжди доречні
Прояви антагонізму.
Й інших сучасних течій
Псевдопатріотизму.
Батько Небесний, бачиш,
Гасне єднальний вогник.
Тому ця земля плаче,
Від болю вона стогне.
Попелом сварок вкрита,
Душі – гинуть від спраги.
Хоч коливає вітер
Жовто – блакитні стяги...
(16.06.09)