Ось я зародився, став новим життям:
Добре і спокійно, правда, мамо, нам?
Поки не дитина, тільки ембріон,
Та уже душа є, сниться мені сон.
Більш ніж десять тижнів, я назвуся плід,
Їм і підростаю, щоб поповнить рід.
Рухаюсь повільно, раз в кілька хвилин,
Поки невідомо, донька я чи син.
На двадцятий тиждень важу триста грам,
Подаруйте радість, посміхніться нам!
У животик вперше стукаю у сні:
Прочитайте казку лагідну мені!
Двадцять вісім тижнів - я вже кілограм,
Все що їсть матуся – я із нею - „гам!”.
Можу народитись, але ще не час,
Так що не турбуйте поки, люди, нас!
Буде сорок тижнів – більш ніж три кіло!
Щоб щипать за попку місце вам було.
От тоді на зустріч до батьків спішу,
Виросту - і віршик гарний напишу!