І тут Остапа понесло,
Він з"їв злише кухоль галушок,
Згадав з горілочкой село,
Та Ганну, милочку-вертушку,
подумав,непогано з'їсти,
бичка Миколу,гривень двісті,
Сусідську жінку і кота...
На нього міцна дурнота,
Як бегемоти навалилася,
Йому і сонечко, як блин,
Яєшня смажена приснилася,
Остапе не пішов в кошару,
Додав галушкам лише жару,
Він зрозумів-їдок тут він...
Козаче-вільний газда світу.
Остапку дуже повело,
І знов він згадував село,
Яскравих дівчин, заповіти-
Не їсти дуже забагато,
Але апетіт-він як гармата!