Каштани падають на брук...
В моїй душі відлунює цей звук
Кипінням буйної весни,
Що їхні свічі принесли.
Тоді співали ніжні солов'ї,
Наснажені живим буттям її.
А пелюсток дзвінкий розмай
Мені виспівував про рай.
Тепер же осінь при дворі...
Вона чимраз нагадує мені,
Що відлітає в теплий край
Не лише клин пташиних зграй.
Туди ж прямують до весни
Любові й щастя ніжні сни.
А осінь, небіжка зими,
Уже готує білі килими.