За стіною – поле,
Чорне, опустіле.
А за полем – прірва
Стогне в чагарях.
Там полює пугач
Над болотом цвілим,
Крилами старими
Роздимає жах.
В опівнічній мряці
Страх згинає плечі,
І стирає межі
Між добром і злом.
Ні доріг, ні броду
На той бік пустельний,
Де промінчик б’ється
Із тривожним сном.
І лоза шепоче
На зловісній кручі:
„Краще жити тихо
До стіни прикутим!..”
Але вабить прірва –
Крок роблю рішуче:
„О, пробачте, стіни!
Бути чи не бути!”
Перeклалa
Ярына Чарняк