Що ти зробив зі мною,
З пташкою дикою лісовою,
Що як сміялася — то в обличчя,
А вслід — ніколи, бо так не личить,
А якщо плакала — тихо-тихо,
У своєму гнізді, у пралісі дикому,
Щоб ніхто не чув того плачу,
Щоб ніхто моїх сліз не бачив.
Я була вільна і горда птаха,
Знала біду, та не знала страху.
Знала покору лиш у любові,
Золота дзвін не бентежив крові.
Що ж ти зробив зі мною,
З пташкою дикою лісовою?
А душею за тебе тремчу,
Я на поклик твій тихий лечу,
Скину крила і пір'я спалю.
Я, напевно, тебе люблю.