візьми мою руку пішли в паралельне буття
де уламками слів побудоване світосприймання
де небесна любов в моє серце вдихнула життя
де непізнаним досі лишається присмак кохання
в каламутну криницю свідомості зорі впадуть
і з шипінням розтануть у водах бурхливої мрії
потемнішає небо та місяць нам очі зігріє
і розтане пірнувши з-за хмари у ту каламуть
ми ж відріжемо крила і станемо просто людьми
хоч юрба з переляку нас сприйме за темні створіння
а у наших долонях розквітнуть троянди з пітьми
серед них буде чорно-червона з уривком проміння
що освітить уламки розбитих донині надій
між незнаних думок у нестрічених досі світанках
посміхнеться нам сонце зі свого захмарного ґанку
розсипаючи перли життя поміж плину подій
зі мною пішли і побачиш непізнаний світ
молитов і благань невмирущої вічної сили
де забудуться поневіряння неспокій і гніт
де розтануть зірки що злетіли з небесного схилу
там чекає на тебе мій вишитий мріями килим
відображення часу загубиться в ніжних цілунках
ми назавжди застигнемо плетивом тіл на малюнках
через тисячу років воскреснувши з попелу й пилу
(19.10.2009)