Вона носила квіти у волоссі,
Купалася у зоряній росі.
І заплітала золоте колосся,
Шепочучи:"Спаси мене,спаси!"
Спаси від завтрашньої днини,
Що знову зло мені несе,
Спаси від сліз в очах дитини,
Спаси її, а не мене.
Не хочу більше я терпіти
Наругу над собою,досить вже!
Пред Жовтим князем животіти,
Боятися,що все зіжре.
Зруйнує все,що святиться ім'ям,
Тримається на вірі і моралі.
Як в очі я дивитимусь синам,
Яких за гріх мій запродали?!
Мені не вибачить ніхто
Отих жахливих помилок,
Що в темряві обману наробила,
Прости мене,прости мене,я-бо
Не відала,що я творила..