Написане під впливом твору Лесі Українки "Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами..."
Я знаю, що відчувають, коли виривають серце із грудей. Шалений...пекельний...нестерпний біль...Але я сама...Я сама добровільно віддала усю себе цьому болю.
Коханий мій, я подарувала тобі своє серце...кинула його до ніг сподіваючись побачити рай.
Я п’ю тебе до дна...до останньої краплини, мов солодкий трунок, що розливається по жилах та вбиває тихо і повільно...
Можливо я люблю тебе...А може й ні. Пробач я просто незнаю, що таке кохання...Може це вільний вітер, що співає колискові зачарованим березам...Можливо, це сонце, що дарує всім свої промені і розливає золото по землі...А може просто одиноке, змучене серце, яке лежить біля твоїх ніг і продовжує битися...Так я кохаю тебе...
Я чекатиму тебе достовірно знаючи, що ти ніколи не прийдеш...Просто чекатиму...
А може колись через цілу вічність ми зустрінемося з тобою на одному шляху до раю...І в твоїх руках, я побачу своє серце...