Особисті думки – не для лекцій,
Срібна скриня приховує погляд.
Мої мрії – сеанс ретроспекцій,
Де назавжди лишатимусь поряд,
Де слова вже не матимуть сенсу.
Розшифрую в зіницях малюнок,
Відслужу за обох нашу месу,
Розв'яжу нерозв'язаний клунок
І з вогнем тобі кубок принесу.
А у ньому - невипите зілля
До якого вустами торкнешся.
Обпече на початку, як сіллю,
Що й від подиву може здригнешся.
Але потім тепло розіллється,
Запалають потомлені очі,
І одвічним вогнем огорнешся
У солодкому мареві ночі.
Хай рипить за вікном ненастанно,
Хай хлюпоче в калюжах сльота.
Принесу у долонях світанок,
Прочитаю на серці листа
І відмовлюсь від зайвих корекцій.
Поринаймо у щирість думок...
Ці обійми – сеанс ретроспекцій,
В почуттів – необмежений строк.
(27.10.2009)