Чорна Тиса

Чорна Тиса жбурляє
мутні води на гостре каміння.
Твої губи ніжні
твої руки ніжні
мої ж – безнадійні.
Не цілуй же причинну!
Не кохай.
Бо нема її.
Нема й
тебе не буде –
з шовку вуст її тільки-но
вчуєш відгін згуби.