***

Не лячно якось ляпнутись мені
З вишин мого нагального польоту,
Спалити душу об зірок вогні,
Щоб на землі затим сконати впотай.

Та не мені безбоязним орлом
Угору мчати з волі хисту й праці
І десь у висі, втративши підйом
Від небо ждати слави і овацій.

Летіти б ладен я, та кров не та,
За спиною не крила – горб покори,
Що в снах лишень у небо підліта
І там, буває, зачіпає зорі.

Переклав з білоруської Валерій Стрілко