Вона...

Богдана Попович
Заколисана вітром чекань,
І загублена в сірих тенетах.
Зачарована сяйвом бажань,
божевільна від тіней планети.

Десь замріяна шумом картин,
Ледь запалена щастям тепла.
Тут- зачеплена звуком машин,
Там- знівечена миттю добра.

Заворожена запахом квітів,
І затоплена  сяйвом холодним.
Десь залишена в радіснім літі
І загублена в темній безодні...