***

Анастасия Лысенко
Блукати у пітьмі, і захлинутись в тиші,
Повірити в нездійснене, в мару,
Жалітися на те, що все так вийшло...
Для чого я роблю це - не збагну.

Мені ніяк не втратити ніколи
Свічок в душі, у серці маківок...
А до небес - політ до виднокола,
До краю прірви - ще маленький крок.