Вечірні барви, знову осінь,
І знову холодно душі,
Ти не прийшла до мене досі,
Я знову сам пишу вірші!
Прості слова, лягає мова,
На аркуш враз – ото печаль,
Не стала зустріч випадкова,
Шкода, зламався – знов, на жаль!
Давно не миті склянки й очі,
Подалі кину, повернусь, наллю,
Не буду спати до пів-ночі,
І молодість свою проп’ю…
Бездушний ранок, не пускає,
Страхіття снів пуста вуаль.
Мене ніхто вже не чекає.
Бо я зламався, - знов, на жаль!