Коли сьогодні вітер співав ласкаву пісню,
Тягнулися до мене в садах нічні троянди,
Бо шепіт той був – подив, що ніжний і грайливий.
Бо світ навколо мене невпинно завмирав…
Тоді легенька хмара блискучими сльозами
Омила їхню душу, осяяла життя.
І дивним ароматом закутала присутніх
Тут вже давно змарнілих, зів’ялих хризантем…