Роздуми. Сходи. Спроба друга.
З циклу „ Питання і відповіді”
Все на світі любити не вдасться, -таке вже маємо серце –
Мале і непостійне.
Я, наприклад не люблю дві речі:
Смуток, -вважаю його за втечу від світу,
Зимового літа,
Осінньоі мли,
Меланхоліі,
Раптово весняного нападу сміху.
І сходи
Туди –сюди. Виходи. Переходи.
Пащі метро, падаєш в пекло холодне, слизьке і чуже.
Повітря несвіже, ріка людська тебе несе,
Човгай ногами, та і все. Не обходить нікого чи тобі взагалі по дорозі.
Не в змозі я змінити анічогісінько, хоч би на крихту.
Хтось лізе тобі до кишені, хтось – прямо у душу.
Я не надаюсь на „сьогодні”, не вписуюсь, як трикутник у коло.
Я йду завжди одним і тим самим шляхом, битим, несходженним,
Нужденним. Моїм. Знахідка для кілера чи просто нахаби.
Я завжди при русі тримаюсь правого боку. І не роблю реверансів на східцях. І нічого не рекламую. Простую собі помаленьку. Інколи встигаю небо побачити й те, що наближається сніг.
Я ніколи не гвалтую папір на замовлення, хай навіть й за „щось”.
Життя А4 теж має хтось захищати...
Я йду малими кроками просто до неба,
тримаючись правого боку любові
рука – на поруччі заступництва і милосердя.
Я не зійду з цього шляху.