Ангеле мій, я прошу, не лишай мене більше…
Так, я слабка… І сильнішає темряви світ.
Сліпне душа, стрімко падає в прірву все глибше,
Важко безкрилій здійснити небесний політ.
Демоне мій, не виходь у світи, я благаю!
Страшно на тебе дивитися зі сторони…
Плаче душа, що так марила світлом і раєм,
Капають тихо невидимі сльози вини…
Я(!) оступилася. Ангел і Демон – обачні.
Вибір за мною. Душа, не хвилюйся, не плач,
Ти – свій спаситель, ти кат і суддя всіх невдач…
Я(!) помилилася. Боляче? Знаю. Пробачте…