І що ви, куме, знов пропали?
Хоча з’явитись обіцяли,
Поговорити, посидіти,
Горілочку зі мною пити,
Сальце з цибулькою поїсти,
Щоб колір на лиці барвистий,
Був із відтінком буряка!
А після літри – Буняка
Згадаймо різними словами,
Хоч нас і двоє, він не з нами!
Кидайте, куме, ваші справи!
Ви що, не хочете забави?
Плясати будемо, як зможемо,
Комусь співати допоможемо,
От в вас і голос помінявся!
Мій оптимізм вам передався!
Звільняйтеся, кидайте все,
Для нас купив я геть усе!
P.S. Буняк, во-время написания стиха, был мэром Львова, откуда имеет честь происходить ваш покорный слуга. :-)