для Юлії Лихач
Ми ніби до неба до моря
де хворі медузи
кургузі киргизи
вусаті бабусі
та лиси в меджлісі.
Там твої тамтами не тямлять як тануть.
і обрія обміри морем замріяні
прагнуть мов привиди скрабами скривдити
ступні відсутніх.
Це море цукОрить.
І цукру там колір
порічкових червневих ринкових скриньок.
Всьо О.К.)
