Ясновельможна моя пані,
Зоря пливе крізь сивий дим
Рожевой квіткою герані
На згадку про затИшний дім.
Там, за холодними ночима
Туман гойда зелений ліс,
І перед темними очима,
Пливуть примари в повний зріст.
Вони прозоро-загадкові,
Але холодні та чужі
І соболеві твої брови
Тремтять, мов терни на межі.
Там сніг блакитний і прозорий
Горить і світить між дерев,
І сяють, вкриті снігом, гори,
І тануть в дзеркалах озер.
О моя пані, ясноніжна,
Пала в очах небесний жар;
Без тебе мов століття тижні,
А кожен лист – як Божий Дар.
Надходить день, зоря тускніє,
Кружить по вітру легкий сніг,
І образ твій лише у мріях
Приходить вранці на поріг.