В некоторых областях Украины есть такой обычай, что в день 40-годовщины со дня рождения, мужчинам отсекают топором (понарошку) их "хозяйство" или другими словами - их "достоинство". Всё это происходит очень театрализовано. Этот обычай символизирует то, что мужчине уже хватит бегать за "юбками", а пора остепениться и больше внимания уделять домашнему очагу. Присутствуя на таком мероприятии, мне пришла в голову мысль написать такие вот куплетики. Как на самом деле получилось, Вам видней!
Якось в жовтні, на світанку,
Вийшов Коля на ганок.
Захотілось, бідоласі,
Помочитись за вуглом.
Але що це - милий Боже!
Де подівся апарат?
Як же я без нього зможу
Жить на світі - та це ж ад!
Не знайшовши апарата,
Що відводить рідину,
Він пішов до курей, свиней
Взяв з собою ще й лупу.
Шість годин його шукав він,
Обійшов три рази двір.
Заглядав у всі дверчата.
Зіпсував свій навіть зір!
Розбудив свою дружину
І дітей своїх підняв,
Всі шукають, батька жалко,
Апарат же взяв й злиняв.
Жінка каже: «Пам’ятаю
Вчора він на місці був.
Яка трясця його взяла?
Може ти про щось забув?…»
Вчора наче відмічали
День народження моє.
Гості пили і співали,
Гомоніли про своє.
Потім вийшли на подвір’я,
Ти заплакала чогось.
Підвели мене до дривні -
Боже мій, та ось він, ось.
Й справді, той кого шукали,
Мирно на землі лежав.
Його вчора відрубали,
Не потрібен бо він став.
Але, друже, не турбуйся.
Не велика це біда.
Головне - була б на місці
Твоя світла голова.