Коли напевно десь хтось когось любить,
словами теплими зігріє душу й приголубить,
погляне в очі, зазирне в їх глибину,
і, серце запалає від почутого: «Люблю!»
Душа злетить у височінь, де небо,
зорі, шепіт сяйва чути там вночі...
«Люблю!» - одне лиш слово,
яке творить дива,
воно як мрія, ліки, що рятують душу,
й повертають до живого...
«Люблю!» - одне лиш слово...