Ми про блИзьких людей забуваемо
І, на тризнах, сльозу утирА,
Всьому світові розповідаємо
Те, що мали сказати вчорА.
На дрібниці себе витрачаємо
І даремно втрачаємо час,
Непомірно собі вибачаємо,
Тільки доля не вибачить нас.
Рік за роком вітрами відносяться,
Сніг заносить життєві стежки
І на серце рубцями наносяться
Несповідані наші гріхи.
Перевод находится здесь:
http://stihi.ru/2010/01/15/8693
(Иллюстрация: П.Пикассо "Трагедия")