Коли світ зла в своїх образах
цвіте осотом серед трав
і так яскраво, наче в стразах,
сміється сотнею заграв,
тоді пора, тоді тривога,
борись зі світом… є зоря
за всіх найвища і найкраща –
вона тобі хай докоря,
що ти, можливо, й не ледащо,
але і не світило теж.
Давно уже немає меж.
Якщо не ти – то доля нащо?
04.05.08
м. Полтава