Домовились кум з кумою якось переспати.
Але ж треба, щоб ніхто не зміг їм заважати.
А для цього діла треба якийсь куток мати.
Щоб не одна жива душа не змогла прознати.
Жили вони у селі, де всі про всіх знають.
Нема їм де сховатися, бо всюди спіймають.
Поки думали- гадали- на дворі стемніло.
"Є ідея, де сховатись, зробим своє діло."
Пробралися край села, до старої клуні.
Покрутились, прислухались-тихо, ще й безлуння.
Зайшли вони тихесенько, все з себе постягали.
Коли чують-якийсь шурхіт. А що ж буде далі?
Коли б знати їм було,що там коти спали!
Наробили вони гвалту, кумів насмерть злякали!
Коти- в вікна, куми- в двері, мерщій із стодолі.
Аж на околиці збагнули, що обоє - голі.
Ну як підеш у село? Треба повертати.
Бо не зайдеш й на подвір*я, не те, що до хати.
Та й не повірить їм ніхто- ні батько, ні мати,
що на селі,як у місті, стали роздягати.
Повернулись вони тихо, дякувати долі,
забрали свою одежину- награлись доволі.
Нехай буде всім наука, як в "гречку стрибати".
Якщо одвисне губа на когось- треба пристьобати.