Поцілуй мене ніжно, як вмієш,
Розкажи, як лише знаєш ти...
Обійми, бо можливо не встигнеш...
Покохай, покохай до крові...!
Прожени, як погану собаку,
Прокляни, як того гультяя –
Ось тоді моє серце заклякне
І душа стане вже не моя...
Але ж йду я у вирі бурхливім,
Йду, бо в ним неможливо плисти,
Йду, бо в тебе назавжди повірив,
Йду, бо разом завжди легше йти!