Колись створився Всесвіт і виник в ньому Бог.
Між бульбашок – лиш сонце і промені. І він –
Мала чудна дитинка в зародженні епох.
І все навколо – пазл бЕз назв, стандартів, рим.
Він мав удосталь часу, цікавість, був один,
Із бульбашками грався, складав їх як хотів.
Вони творили зорі і дихали із ним,
І розчинялись просто – в ніщо, у все, у дим.
І виникли планети, і виникли моря,
І виник звук, і колір. Він дав їм імена.
І подругою світла з’явилась темрява.
Йому було цікаво, а все навколо – гра.
Він мав у собі силу, він Сам творив любов.
Він справді був щасливим і щастям без умов
Він поділився – сипнув на Землю зайчиків –
Таких, як сам є, вільних. Довірив і пустив.
PS Бог не хоче нами керувати.
Він хОче, щоб мИ творили самі.
16.01.2010