Заспів
Ти полями пішла у безчасся.
Хай святиться Твоє Ім’я!
Знов до мене списи червонясті
Простяглися з небесних ям.
На твою золоту флояру
В чорний день прихилю вуста.
І якщо вже молитви марні,
Спорожнілий, засну в житах.
Проминеш в золотій порфирі –
У зневіру чиюсь сліпу.
Дай же дихати в світі сірім,
Цілувати промінну путь...
Вийми з мене іржаву душу!
Зі святими мене упокій,
Ти, що море несеш і сушу
В непорушші тонкої Руки!
Текст оригіналу:
Вступление
Ты в поля отошла без возврата.
Да святится Имя Твое!
Снова красные копья заката
Протянули ко мне острие.
Лишь к Твоей золотой свирели
В черный день устами прильну.
Если все мольбы отзвенели,
Угнетенный, в поле усну.
Ты пройдешь в золотой порфире -
Уж не мне глаза разомкнуть.
Дай вздохнуть в этом сонном мире,
Целовать излучённый путь...
О, исторгни ржавую душу!
Со святыми меня упокой,
Ты, Держащая море и сушу
Неподвижно тонкой Рукой!