***

Скільки часу минуло відтоді,
Як я смерті уже не лякаюсь?..
Може там, перед Господом Богом,
Я, нарешті, в усьому покаюсь?
Я заплачу не слізьми, а кров’ю,
Очищаючи душу в молитві.
Я відкину Ненависть з Любов’ю.
Стану я, мов Петро, непохитна.
Я зречуся гріхів і земного.
Не благатиму світла і раю.
Я проситиму тільки одного –
Забуття. Це усе, що бажаю.