***

Наташа Сёмка
Я все життя тебе шукала, Милий!
Та крила вже опущені давно.
Піднятись в небо вже не маю сили.
І як там далі буде – все одно.
Змуруй мені із суму домовину,
Встели туманом, клаптями жалю…
Я пропаду, я зникну неодмінно.
Та наостанок – я тебе люблю…