Укра;їна. Улюблене ім’я.
Зелень садів і моря синь лазурна…
Велика, нова, вольная сім`я,
І журавель, і неба гладь ажурна…
Країна, що полив кров’ю Богдан.
Країна, що орошена сльозами
Мала умерти від глибоких ран.
Які чіплялися за матінку віками.
Але земля встояла, дожила.
Уярмлена, з колін вона вставала.
З собою і народ свій повела –
Боротися за честь і славу мала.
Жінка убралася в розшиті сорочки,
Волосся уквітчала рідним цвітом
Не бачила вона злі язики,
Повстала гордою на диво всьому світу.
Ніхто не знав що через двадцять літ
Не буде ладу, ні свобод, ні права.
На сорочках розшитих мокрий піт,
В землі пшеничній живиться отрава.
Де ж ви, Богдани, гей, Сірки, ви де?
Куди ж пропав запал той войовничий?
Дивіться, хто смерть за руку веде,
А патріотам жить у тьмі не личить.