Як зараз бачу: вранішня зоря,
Пустий майдан…два леви на порозі.
Скінчився час нічного ліхтаря,
Так само, як і час лихих морозів.
Холодний мармур сходів заблищав.
Як зачарована я йшла повз колонади.
Здавалось чула, як глашатай сповіщав
Наближення стрункої кавалькади.
Здавалось, бачу блиск придворних дам
І відчуваю легкість криноліну.
Здавалось, у палаці буде бал…
У залі заспівали мандоліни.
У млу фантазій кинулась мала.
Немов живого, привітала лева.
І наче чула – відповідь була:
“Привіт, моя маленька королево!”