Моя рука, моє перо
До послуг до твоїх. Пиши!
І не жалій моє чоло.
Я в долі виграла зеро.
Воно до пустоти вело.
Хоч ти не залиши.
Я біль пила немов нектар.
Не знала, що то біль.
Я думала ти щастя дав.
Я вірила, що неба дар
Врятує, а не хміль.
Тепер пиши, рахуй, малюй
Мені вже все одно.
Серед могильних вічних туй
Мою занедбаність відчуй.
Вона така давно.
Через відлуння слів гірких,
Щось ніжне шепочи.
В обіймах пристрасно-палких,
У їх недопалках терпких
Врятуй мене вночі.