Безмежне небо… лагідна блакить…
Чому не маю крил я, щоб літати?
Чому не маю променів, щоб стати
Для тебе сонцем на єдину мить?
Ти любиш дощ, але не терпиш сліз.
Миліше подиху мого для тебе вітер.
І, дивлячись на зорі і на квіти,
Мого обличчя не згадаєш рис.
2001