Н.В.
Зафарбували на стіні ім’я.
В знайомих вікнах незнайоме світло.
Колись жила тут подруга моя.
Тепер її ім’я зірками світить.
Мені здалося, я почула сміх.
Він в пам’ять повернувся через роки
І в ранок мій на мить якусь забіг,
На очі нагорнувши поволоку.
Наталочко, ці роки як вода.
Пробач, що не приходила до тебе.
Вже сьомий рік легка твоя хода
Хвилює зорі і хмаринки в небі.
Тобі двадцять четвертий, як мені,
Та в мене час земний, а в тебе інший.
Ти старша – народилась восени…
Але життя свої закони пише.
У світ, куди пішли твої літа,
Здається душі уві сні літають.
Там ти, все таж весела й молода,
Усіх хто пам’ятає зустрічаєш.
2001р