Любов приходить веснами
Стежинками неозорими
Над річковими плесами
Під місяцем і зорями
Як серце розхвилюється,
Цілунка смак пізнається,
Цілуй,коли цілується!
Кохай,коли кохається!
Годинами досвітніми
Не хочеться прощатися.
І йти стежинками літніми,
Щоб знову повертатися.
І серце так хвилюється,
Ніскільки не вагається.
Цілуй,коли цілується!
Кохай,коли кохається!
А небо геть захмарилось,
Не видно стало просині.
І долею представилось
Добратись до осені.
А серце все ж хвилюється,
З ваганням не знається
Цілуй,коли цілується!
Кохай,коли кохається!
Куди від долі дітися.
Стежинами незримими
Приходить зустрітися
З непрошеними зимами
А серце все ж хвилюється.
І серце не вагається
Цілуй,адже цілується!
Кохай,коли кохається!
Життя іде поважно
Стежиною незвичною.
Коли любов є справжньою,
Тоді вона є вічною.
Тож серце хай хвилюється,
Ніколи не вагається,
Цілуй,коли цілується!
Кохай,коли кохається!