Я почуваюся тим сонцем,
Яке усю зиму прохали: „Зігрій!”
А влітку, як промені стали довші,
З’явилися жалюзі.
Почуваюсь уламками амфор давніх.
Здається там є ще трохи вина.
Робиш ковток – лише вода в них.
Вода одна.
Я почуваюся, наче миша,
Упіймана біля шматка сиру.
І, хоча гриз його хтось інший,
Хто повірить?