Похмуро дивися – я знов пересолила,
А я забула вже де й сіль у нас.
То сльози, любий мій, то сльози, милий,
Лиш ними я підсолюю щораз.
Ти вікна зачиняєш, бо волого,
Та ця вологість зовсім не з вікна.
То сльози, мій коханий, лиш від того.....
Та я тобі нічим не дорекла.
Я пробачаю всі твої образи.
Я пробачаю все, що буде ще...
Я пробачаю, але знов....щоразу,
Сльоза солона по щоці тече.