Нині в Вас – солідна дата… Випнувши крізь сльози сміх,
Ми Вас чествуєм, як тата співробітників усіх…
В сорок восьмім – Ви «зеленим» креслярем з;явились тут…
Вчили Вас – і ритм шалений, і вечірній інститут…
Йшли Ви по службових сходах, і мудрішали, як слід…
Сорок з гаком – Ви заводу віддали безцінних літ…
Внесок Ваш – неабиякий у технічний наш прогрес:
І «річки», й подвійні «ЗАКи», й «Двадцять перші» (з «С», без «С»)…
Під кінець – Ви втерли носа докторам з КОВС,
Бо зручніш цементовоза – не створив їх відділ весь…
Доброзичливий і милий, давній ас-волейболіст,
І грибник, й фотограф вмілий, ще й відчаяний турист –
Ви – «останній з могіканів», заснувавши СКБ…
Втративши всіх ветеранів, - фірма втрачує себе…
Дуже сумно розлучатись, та надія тішить нас:
Грудня кожного стрічатись разів 40 ще у Вас…
Проводжаємо з любов;ю і бажаєм, щоб послав
Бог міцного Вам здоров;я, довгих років, добрих справ…
Щоб під Києвом, на волі – вільно дихалось, жилось,
Щоб смачне було на столі, щоб і їлось, і пилось…
Щоб і серце калатало, і вогонь в душі не згас,
Щоб Ви нас не забували і минулий, славний час!..
1991г.