Хрестом крізь сітку сяє місяць.
Перед очима сцена... і червона стрічка.
Чому так блимає освітлення, щось майоріє...
Не знаю в голові чи зовні прихопило.
Спокійно, рівно - знову постріл,
І все одно заплющив очі чи відкриті -
картина та сама.
Червона стрічка повільно падає на сцену
Та ніяк не може впасти - уривок крутиться по колу.
Крізь сітку на вікні і скло
лунає холодом весняний місяць.
Красиво - дійсно промені як хрест в чотири боки.
В кімнаті тепло і у ліжку зручно.
Чому перед очима ця червона стрічка?
І миготять софіти світлом,
то кольоровим роблячи зображення, то сірим.
І в серці ніби не болить, в душі натхненно, несамотньо.
Сумління?
Але які підстави - не робив нічого...
Чи думав, уявляв і це бентежить і тримає?
Червону стрічку не пускає, залишає -
Впади ж, впади!
А місяць-красень все спокійно сяє...
02.03.10