Rockn roll UA

Олег Омелянчук
          
Дно – то є вершина перевернутого світу.
Радість – лиш причина після не радіти.
Я – це завжди ти, але той, навпроти.
Ложку пронести важко вбік від роту.

Щирість – суще зло, доброта – злочинна.
Хай здиха село, хай міста всі гинуть!
Хай Чорнобиль душить, колорад з”їдає,
Мов дитина грушу, чверть всього врожаю.

Лізуть нехай в нори ті, хто ще здорові,
Аби росли вгору дво-триповерхові
Мов гриби хатини на „полях чудес”,
Де замість скотини в хліву „Мерседес”.

З цвілі проростає панство наше властне.
Майбуття чекає всіх  мабуть прекрасне !
Разом, мов в болоті у одній країні
Й жовті в позолоті й від голоду сині.

Не лякайтнесь,люди, ті пани хороші.
Говорили „будуть у нас власні гроші” –
Раз ! І ми вже маєм  хто мідяк у жменьку,
А хто в гаман пхає „Франка” та „Шевченка”.

Говорили „ в краї нашім все розкупим”.
От хтось і купляє, а хтось просто цупить.
Лаяти не треба тих, хто вміє жить.
В них бо не за себе голова болить.

Точить осторога хазяїна й туга :
Волик круторогий, той, що тягне плуга,
Чи стерпить голодний, якщо й далі гнать,
Чи, може, сьогодні роги вже спилять ?

Стерпить! Зігне спину, бо він хоч не бик,
Але теж скотина, а не чоловік.
Він сім”ї не має, не літа вві сні,
Мовчить, не співає про любов пісні

В стійлі біля хати, або просто неба.
Дітей годувати волику не треба.
Воліла би й бджілка мати щось своє.
Хтось жене горілку, а хтось її п”є.

Гарно сонце світить. Чи ж я маю рацію,
Що всі ми в цім світі лише декорація,
Яку перевершить  з голови на ноги
Лиш гуртом упершись маємо ми змогу?

1995 К.-Шевч.