Чому мовчиш та журишся,дівчино,
Нічого розказать мені не хочеш
І мрієш ти про все,як та дитина
Та дійсності відкрить не хочеш очі.
Про що тобі,коханий,розказати,
Коли в твоїй душі,ні,не весна
І буду я при зустрічі мовчати,
Бо зрозуміть не зможеш ти...хоча
Так вечорами клен шепоче мило,
Каштан свій цвіт під ноги розкида
Й береза віття низько так схилила
Та соловей витьохкує-весна!
Та вже її з тобою не ділити,
Бо в мені цвіт,а ти гілля одне
І розгубилися твого кохання квіти,
А я дарма розтрачую своє.