Леліяла в душі кохання,
Ютилося воно одне,
Бо,як приходило світання,
Омріяне те почуття
Вело мене у небуття,
Легким туманом огортало,
А серце,наче завмирало,
У щастя вірилось своє.
Та раптом осінь завітала,
Але кохання не пропало-
Ромашкою в душі живе.