переклад вірша Каті Желєвої "В глубине":
http://stihi.ru/2010/02/18/7887
Від весни півжиття відміряю…
Вітер, сутінки легко греби
Ти по сонній сибірській артерії
І по втомленій часом Обі.
Там півмісяць обвуглений тане
На сплетінні зіркових ланів…
І в незайману чашу Алтаю
Витікає відвар моїх днів.
Лиже дощ мені досвітні рани,
Гнуть коліна камінні мости…
Ну, а я під весіннім туманом
Захлинаюся від пустоти.
Хмари падають в неба тенета,
Там де місяць забитий, мов щит…
І моя заблукала карета
У твоїй одинокій душі…